У липні 2010 року Вінницькому насінному заводу (нині «АГРОГРАД В») виконується 110 років.

Історично Поділля стало основним регіоном виникнення й поширення буряківництва та цукрової промисловості в Україні. Саме тут, у містечку Бершадь в 1824 році було побудовано перший цукровий завод, а вже в 1847 році у краї працювало 8 цукроварень.

Розвиток виробництва цукру в Подільській губернії спричинило й рішення завдання забезпечення насінням цукрових буряків. В 1884 році було засновано Полтавське дослідне поле, де досліджувався сортовий склад і селекція цукрових буряків. Як і зараз, у ті  далекі часи забезпеченням насінням цукрових буряків відбувалося іноземними компаніями. Основні посівні площі Поділля, та й всієї України, займали сорти фірми Вильморена (Франція), Кляйнванцлебена й Кнаудера (Німеччина). В 1886 році на території сьогоднішнього Муровано-Куриловецького району створюється Немерчанска селекційна станція, а в 1898 році створюється й нині відома Уладово-Люлінецька дослідно-селекційна станція. У ці ж роки створюються Іванівська й Верхнячська селекційні станції.

Таким чином, наприкінці 19-го століття Подільська губерня по кількості заводів і виробленої ними продукції посідала перше місце в царській Росії.

7 травня 1899 року у Вінницьку міську думу звернулося керівництво акціонерного товариства цукрового заводу « Кляйн-Ванцлебен» із проханням про виділення земельної ділянки для будівництва насіннєвого заводу. Засіданням міської думи прохання було задоволено 12 липня 1899 року. А вже 6 липня 1900 року з дозволу російського уряду німецькі підприємці Раббетте і Гізеке заснували в місті Вінниця фірму (торговельне товариство) по культивації й збуту насіння цукрових буряків. Цей день прийнято важати днем народження Вінницького насіннєвого заводу. За даними збережених документів нам відомо, що вартість 50 кг маточного насіння у ті часи становила 500 німецьких марок, в 1911 році - 700 марок. Крім того, завод став сховищем стратегічного запасу насіннєвого матеріалу цукрових буряків.

Завод неухильно розвивався, і в 1914 році територія заводу вже становила 22 десятини (більше 22 гектар). На площі 7 га розміщалися виробничі приміщення, склади, елеватор, сушарка, контрольно-насінна лабораторія, а іншу територію займали насадження фруктового саду та житлові будинки. У цей же час із залізничної станції Вінниця була прокладена гілка.

Першим і головним керуючим заводу в 1900-1912 роках став німецький підданий Рудольф Оскарович Кунтце, що жив у Вінниці.

В 1902-1911 роках заробітна плата бухгалтера заводу становила 70 рублів на місяць при безкоштовній квартирі, головний доглядач елеватора й магазинів одержував 50 рублів, а жалування мастильника, садівника, конторника або помічника слюсаря становила 10 рублів.

В 1901-1908 роках завод одержував сировину насіння з плантацій маєтків «Пасинки», «Пашківці», «Петриківці» «Погонь», «Попівка». Урожай з полів надходив на завод, тут насіння очищали, сушили, калібрували, змішували й відправляли цукровим виробництвам Росії, а так само Німеччини та Франції. Вартість одного пуда насіння становила від 35 до 50 копійок золотом. В 1912-1913 роках завод випускав 309386 пудів насіння цукрових буряків, а посівні площі висадок становили 10000 десятин. Загальна вартість будов становила 316011 рублів, вартість електричних машин - 5573 рублів.

Потім були роки революцій і воєн, завод руйнувався й знову відроджувався!

У 2005 році новим власником заводу стає компанія «АГРОГРАД В».

Починаючи з 2005 року і по сьогоднішній день компанія «АГРОГРАД В» інвестує гроші в розвиток і вдосконалення виробничих можливостей заводу. В 2009 році проведена корінна реконструкція елеватору заводу. Уже в 2009 році завод міг приймати на зберігання й сушіння до 25 тис. тонн зернової продукції.

Оснащений сучасним сушильним устаткуванням, ефективними системами навантаження-вивантаження, лабораторією вхідного й вихідного контролю продукції, наявність залізничної гілки все це забезпечує новий елеватор високими конкурентними якостями.