Основою економічної оцінки виробництва цукрових буряків, як і решти сільськогосподарських культур, мають бути документально засвідчені витрати в технології вирощування і збирання та їх аналіз.

Однак, фінансово-господарська звітність у галузі буряківництва зараз знаходиться в такому стані, що виконати глибокий аналіз її функціонування стає неабиякою проблемою. По-перше, у фінансових звітах сільськогосподарських підприємств відсутня калькуляція витрат виробництва, що включаються до собівартості цукрових буряків. По-друге, звітні форми ЦСУ щодо обсягів виробництва цукрових буряків і їх реалізаційних цін за різними каналами відображають, що завгодно, тільки не реальну картину. Так, за 2008 рік більш-менш достовірними можуть бути економічні показники тільки по цукросировині, яка реалізована сільгоспвиробниками безпосередньо переробним підприємствам. Решта цукрових буряків, що реалізована „за іншими каналами”, а в основному на давальницьких умовах, фінансово-документальний аналіз надто утруднений. Найбільшу плутанину в бухгалтерську звітність вносять саме давальницькі схеми переробки цукросировини і реалізації цукру. Рекордсменами по давальницькій сировині в 2008 році були: Волинська область – 79%, Чернігівська – 70%, Київська, Івано-Франківська – 69%, Житомирська – 62%, Вінницька – 63%. Відтак, рівень рентабельності виробництва цукрових буряків згідно даних ЦСУ на Волині становив 29%, на Житомирщині – 23%, Івано-Франківщині – 22%, Київщині – 14%, Вінниччині – 19%. Такий збіг не випадковий. За середньої ціни реалізації 218,9 грн./т у Житомирській області вона була 150 грн., Одеській – 162, Миколаївській – 178, Черкаській – 172 грн./т. Низький рівень оплати за сировину є також у Волинській, Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Рівненській, Чернігівській областях.

Тонна цукросировини в Тернопільській області, судячи із попередньої звітності ЦСУ, в 2008 році коштувала 378,6 грн. Цей факт також важко піддається аналізу – надто схожий він на новітню сіру схему ухиляння від сплати податків.

Середній рівень рентабельності фабричного буряківництва в 2008 році по Україні становив 7,4%. Однак, у 13 регіонах із 23, у т.ч. і ряді крупних, виробництво цукрових буряків було збитковим. Найбільш болісно з цього приводу за Вінницьку, Житомирську, Київську, Волинську, Черкаську області, колишній авангард буряківництва.

У цілому, буряківництво в Україні, не зважаючи на певний ріст урожайності, з точки зору економіки, знаходиться у занепаді і на це є ряд об’єктивних і суб’єктивних глибинних причин. Головним недоліком функціонування бурякоцукрової галузі є те, що вона не повністю регулюється ринковим порядком, як це робиться в ЄС та інших розвинених країнах світу, у т.ч. і в наших сусідів – Польщі, Білорусії, Росії, Молдові. Так, в республіці Білорусь у минулому році 4 модернізовані цукрові заводи виробили понад 0,5 млн. т цукру, в той час як 70 українських 1,6 млн. т. В умовах ринку ефективність виробництва цукрових буряків залежить не тільки від реалізаційної ціни та місцевих умов вирощування, а значною мірою від квоти виробництва цукру і права господарства продавати сировину за цінами квоти та імпортних тарифів. Надлишкова кількість цукрових буряків в умовах ринку може бути реалізована за реально діючими цінами тільки на світовому ринку. Тому в ринковій економіці феномен України 2006 року з перевиробництвом цукру при значних його запасах, просто був би неможливий. Неможливий там і зворотній феномен, за яким з волі зацікавленої групи людей зупиняється виробництво цукрових буряків на 1 рік і більше, різко скорочуються посівні площі та одночасно падає ціна реалізації з 186,0 до 157,6 грн. за тонну. Сьогоднішній стан галузі є саме результатом таких рішень 2007 року.

Вже сьогодні в Україні відчувається тривога за те, чи вистачить цукру з урожаю 2009 і 2010 років для потреб внутрішнього ринку. Питання дуже не просте. Подальше скорочення власного виробництва і перехід на імпортований цукор для України означає стратегічну поразку, а фактично капітуляцію на цукровому ринку. Уступка нашої країни світовій спільноті у вигляді 260 тис. т цукрового імпорту згідно умов СОТ, 2% ввізного мита на цукор-сирець, ліквідації квот „В” і „С” для вітчизняного виробництва дуже значна і вразлива.

Отже, проблема росту ефективності виробництва, особливо в період фінансової кризи, досить складна. Основним завданням, крім заходів підвищення урожайності і цукристості, на перший план виходить відчайдушна економія матеріально-грошових і трудових ресурсів на вирощуванні і збиранні коренеплодів цукрових буряків.

Як же оцінити економічну ефективність виробництва цукрових буряків поточного року?

На початку 2009 року науковці-економісти Інституту цукрових буряків УААН з допомогою спеціалістів НАЦУ „Укрцукор”, Торгового Дому „Насіння”, ряду корпорацій, зокрема „Укррос”, науковців УААН, а також окремих фермерів визначено прогнозований рівень витрат виробництва 2009 року окремо для урожайності 60, 50, 40, 30 і навіть 20 т/га. При цьому практично збережено науково-рекомендований рівень мінерального живлення та захисту рослин. Так, для урожайності 60 т/га передбачено внесення 1430 кг NPK у фізичній вазі, відповідно для 50 т/га - 1175 кг, 40 т/га - 870 кг, 30 т/га - 530 кг, 20 т/га - 120 кг.

З урахуванням рівня реалізаційних цін 2008 року загальні витрати виробництва в умовах 2009 року можуть скласти: для 60 т/га - 10,0 тис. грн./га за собівартості 167,3 грн./т, 50 т/га - 9,1 тис. грн./га і 182,6 грн./т, 40 т/га - 7,6 тис. грн./га і 190,1 грн./т, 30 т/га - 6,2 тис. грн./га і 207,3 грн./т, 20 т/га - 4,4 тис. грн./га і 218,6 грн./т (табл. 1).

Таблиця 1

Розрахункова оцінка економічної ефективності виробництва цукрових буряків урожаю 2009 року

За встановленої закупівельної ціни на цукрові буряки 183,33 грн./т без ПДВ та без доплат тільки урожайність 60 т/га зможе виявитись рентабельною з рівнем 9,6%, та 50 т – з 0,4%, решта буде збитковою.

Доплати з розрахунку 750 грн. на 1 га, яку затверджено для урожаю 2009 р., зможуть значно поліпшити становище, але забезпечити високий рівень рентабельності також неспроможні.

Так, для 60 т він може бути 17,1%, відповідно для 50 - 8,6; 40 - 6,3; 30 - 0,5 і 20 т - 1,0%.

І лише доплати з розрахунку 1500 грн./га дозволити б досягти нормального рівня рентабельності – відповідно 24,5; 16,8; 16,1; 12,6 і 18,2%. Тобто занижений рівень реалізаційної ціни на цукрові буряки знову може стати негативним фактором в розвитку галузі і в умовах росту світової реалізаційної ціни на цукор його необхідно буде обов’язково переглядати.

Значне занепокоєння викликає низький рівень насичення сівозмін цукровими буряками, їх постійне порушення, практично тотальна деформація сировинних зон цукрових заводів, збільшення радіусу доставки коренеплодів для переробки, особливо на Лівобережжі та на Півдні України. Якщо в дореформений період оптимальною вважалась відстань перевезення коренеплодів цукрових буряків в Україні до 30 км, то в середині 90-х вона виросла до 40-50 км, а останнім часом приближається до 90-100, а подекуди до 120 км.

Підрахунки показали, що витрати з перевезень 1 тонни цукрових буряків КамАЗами з причепами на відстань 30 км дорівнюють 13,2-14,1 грн., на відстань 60 км – 25,8-27,5 грн., 90 км – 38,3-40,9 грн., 120 км – 51,0-54,5 грн., тобто збільшуються у 3,8 раза (табл. 2).

Все це тому, що практично зникли щільні райони інтенсивного бурякосіяння. Лише шість областей України можна віднести до суто бурякосійних – Полтавську, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку, Київську і Харківську. І то в силу функціонування там крупних холдингів, у яких також багато проблем. Втратили або втрачають статус бурякових – Сумська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська, Миколаївська, Чернігівська, Житомирська області. Хоч деякий прогрес в окремих, зокрема Рівненській, відмічається. Зате з року в рік ряботять своєю злиденністю посіви в степовій частині Криму, Херсонській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де їх за визначенням не може бути.

Практично скоротили виробництво цукрових буряків середні і дрібні виробники. У багатьох господарствах замість науково-технічного прогресу панує технічний регрес, непрофесіоналізм. Кваліфіковані кадри замінюються ділягами-підприємцями і комерсантами.

Таблиця 2

Розрахунок витрат на транспортування цукрових буряків автомобілями КамАЗ в 2009-2010 рр.

У розрахунках прийнято:

Однак, не зважаючи на значні негаразди, виробництво цукрових буряків і за даних умов може бути високоприбутковою галуззю, що підтверджується досвідом передових господарств, фірм і фермерів. А якщо перерахувати побічну продукцію – гичку за кормовими цінностями, жом і мелясу, то ефективність виробництва зросте майже на половину Так, за офіційними даними у фермерському господарстві „Широкоступ” Кагарлицького району Київської області собівартість 1 т цукрових буряків у 2007-2008 рр. становила відповідно 143,1 і 156,1грн./т, урожайність 51,3 і 56,7т/га, рівень рентабельності виробництва був 61,3, 50,7%. Тобто, на рівні західних фірм.

На жаль, цукровий ринок є самим нестійким ринком серед всіх продуктових ринків, і спади на ньому чергуються із підйомами. І цю обставину потрібно враховувати. Зараз світовий ринок цукру знаходиться у фазі зростання оптово-відпускних цін на цукор, що сприятиме росту ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу України. Однак, без суттєвого удосконалення ринкових механізмів успіху може і не бути.

З цього приводу нам потрібно було б наслідувати приклад Республіки Молдова, яка стабілізувала свою бурякоцукрову галузь, хоча після реформеного періоду була в значно гіршому становищі, ніж Україна. По-перше, Молдова відстояла перед СОТ спеціальне мито, за яким з 2004 по 2007 рр. воно сплачується відповідно в розмірі 55-50-45-40% від оптово-відпускної ціни цукру, а з 2008 по 2012 рр. 39-38-37-36-35%; республіка відмінила пільги з розстрочки платежів ПДВ на імпорт (надавались до 60 днів), відмінила спеціальні мита для переробки давальницької сировини, ввела звіти про переміщення цукру для всіх економічних агентів, знизила ПДВ для цукру від 20 до 8% та ввела субсидування галузі з держбюджету. І за короткий період значно збільшила ефективність виробництва.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, якщо Україна призупинить хаотичний неоподаткований імпорт цукру і цукросировини, сірі схеми реалізації, включить в дію дієвий економічний механізм регулювання ринку цукру, вона також зможе стабілізувати посівну площу цукрових буряків на рівні 380-400тис.га, щорічно виробляти по 2,2-2,5млн.т цукру і бути з високими показниками ефективності.

БОНДАР В.С.,
ФУРСА А.В.,
кандидати економічних наук,
ШУТЕНКО О.М.,
науковий співробітник, ІЦБ